Сучасна митниця країн СНД та ЄС

Правопорушення, що посягають на порядок переміщення

Під переміщенням через митний кордон Російської Федерації митне законодавство розуміє вчинення дій з ввезення на митну територію Російської Федерації або вивезення з цієї території товарів або транспортних засобів будь-яким способом, включаючи пересилання у міжнародних поштових відправленнях, використання трубопровідного транспорту та ліній електропередач (ст. 18 ТК РФ ).

При цьому слід зазначити, що поняття «переміщення через митний кордон» та «перетин митного кордону» не є синонімами. Так, переміщення товарів через митний кордон Російської Федерації може виражатися як у фактичному перетині митного кордону Російської Федерації (при ввезенні товарів або транспортних засобів на митну територію Російської Федерації), так і в подачі митної декларації або здійснення іншої дії, безпосередньо спрямованого на реалізацію наміри вивезти товари чи транспортні засоби (при вивезенні товарів і транспортних засобів з митної території Російської Федерації).

Митну територію Російської Федерації складають сухопутна територія Російської Федерації, територіальні та внутрішні води, повітряний простір над ними, а також інша територія, над якою Російська Федерація має виключну юрисдикцію щодо митної справи (ст. 3 ТК РФ, ст. 5 Закону РФ від 21 Травень 1993 «Про митний тариф»). Території вільних митних зон і вільних складів розглядаються як які перебувають поза митної території Російської Федерації, за винятком випадків, прямо зазначених у законодавчих актах Російської Федерації у митній справі.

Межі митної території Російської Федерації, а також периметри вільних митних зон і вільних складів є митним кордоном Російської Федерації (ст. 3 ТК РФ).

У світлі положень статті 74 Конституції Російської Федерації, що закріплює заборону на встановлення митних кордонів на території Російської Федерації, включення периметрів вільних митних зон і вільних складів у митний кордон Російської Федерації неправомірно.

Говорячи про переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон Російської Федерації, слід назвати два основних принципи такого переміщення. По-перше, всі товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон Російської Федерації, підлягають митному контролю (ст. 191 ТК РФ), а по-друге, переміщення цих товарів і транспортних засобів проводиться тільки відповідно до їх митними режимами (ст. 22 ТК РФ).

Під митним режимом стаття 18 Митного кодексу Російської Федерації розуміє сукупність положень, що визначають для митних цілей статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон Російської Федерації.

У статті 23 Митного кодексу Російської Федерації міститься наступний перелік митних режимів:
1. випуск для вільного обігу;
2. реімпорт;
3. транзит;
4. митний склад;
5. магазин безмитної торгівлі;
6. переробка на митній території;
7. переробка під митним контролем;
8. тимчасове ввезення (вивезення);
9. вільна митна зона;
10. вільний склад;
11. переробка поза митною територією;
12. експорт;
13. реекспорт;
14. знищення;
15. відмова на користь держави.

Наведений перелік не є вичерпним. Стаття 24 Митного кодексу Російської Федерації передбачає право Уряду Російської Федерації і ГТК Росії в межах своєї компетенції встановлювати інші митні режими. Так, постановами Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 1993 № 1067 і від 25 листопада 1994 № 1290 встановлені відповідно митні режими вивезення товарів для представництв Російської Федерації за кордоном та вивезення окремих товарів у держави - колишні республіки СРСР.

Митні режими мають свою внутрішню структуру, яка представляє собою умови, вимоги і обмеження. Вони можуть міститися як у самому Митному кодексі Російської Федерації, так і в інших нормативних правових актах. У рамках одного митного режиму можуть встановлюватися вимоги, умови і обмеження як загального характеру, так і відносяться до окремих видів товарів.

Під умовами та вимогами митного режиму розуміють дії, з вчиненням яких пов'язана можливість надання особі митного режиму і можливість його завершення, а під обмеженнями - прямі чи непрямі заборони на здійснення з товарами і транспортними засобами певних дій.

Так, умовою митного режиму випуску для вільного обігу є дотримання порядку маркування окремих підакцизних товарів (п. 1.2 Тимчасової інструкції ГТК Росії від 11 липня 1994 року № 01-20/7864 «Про порядок маркування окремих підакцизних товарів, що ввозяться на митну територію Російської Федерації» ). Вивезення товарів з митної території Російської Федерації розглядається як вимога митного режиму експорту (ст. 97 ТК РФ). Як приклад можна навести обмеження непрямий заборону на розпорядження товарами, поміщеними під митний режим тимчасового ввезення (ст. 68 ТК РФ).

Стаття 25 Митного кодексу Російської Федерації закріплює положення, відповідно до якого особа має право вибрати у будь-який час будь-якої митний режим або змінити його на інший, незалежно від характеру, кількості, країни походження чи призначення товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено Митним кодексом Російської Федерації та іншими актами законодавства у митній справі.

З моменту розміщення товарів під митний режим користування і розпорядження товарами і транспортними засобами, переміщуваними через митний кордон Російської Федерації, здійснюються відповідно до їх митним режимом (ст. 28 ТК РФ). Таким чином, будь-який митний режим передбачає здійснення у відношенні товарів і транспортних засобів певного кола дій. Він може бути як досить широким (випуск для вільного обігу), так і максимально обмеженим (митний склад). При цьому спостерігається наступна залежність: чим вже коло цих дій, тим більше пільг та переваг отримує користувач режиму. Цим обумовлено вживання до осіб, що не дотримуються положення режимів, відповідальності з митного законодавства Російської Федерації. Суб'єктом цієї відповідальності буде користувач митного режиму, тобто особа, яка має у відношенні товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон Російської Федерації, уповноваженнями володіння, користування чи розпорядження, помістивши їх у встановленому порядку під митний режим і в силу цього має право використовувати в повному обсязі всі вигоди, пільги і переваги, що надаються даними режимом.

З викладеного можна зробити висновок про те, що в рамках митного режиму виникає зобов'язання, за своєю правовою природою схоже з зобов'язаннями цивільно-правового характеру, в силу якого особа, що помістила товари під митний режим, зобов'язана вчинити певні дії або відмовитися від їх вчинення, а митний орган має право вимагати від нього виконання цього обов'язку під загрозою застосування заходів юридичної відповідальності.